|
ДЯКУЮ ВАМ ЗА ВАШУ АКТИВНІСТЬ НА САЙТІ
УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ!
ПРИЄДНУЙТЕСЬ до НАС!
НЕХАЙ УСЕ БУДЕ НА КРАЩЕ! |
|
|
|
50 нових
коментарів каталогу "ПОЕЗІЯ та ПРОЗА"
поетичного сайту "АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ!" |
|
|
|
kraynyuk46: Вітаю! Тут так багато вже всього написали, що і притулитися нікуди. Гарно, романтично. 
Є слово переплетений, але плетиво. Так правильно.
Бажаю упіхів і МИРУ! ( 06.08.2025)
leskiv: Звичайно, ще рано. Дякую. ( 04.08.2025)
klavysjka: Так влоно і є. Велике бажанн вижити й жити і віра, що ГОсподь почуж і вбереже. ( 04.08.2025)
virchi: У вірші показано не тільки жахи війни, а й силу віри. Молитви почув Бог і вберіг життя, що є найціннішим... ( 04.08.2025)
virchi: Монолог із власним серцем – дуже інтимно і болісно не лише вам, а й усім, хто ознайомився із твором.
Але нам рано справляти тризну! ( 04.08.2025)
leskiv: Це так. Дякую. ( 03.08.2025)
ivanpetryshyn: Це- аналіз вірша. Добрий, для школярів до вивчення. ( 02.08.2025)
klavysjka: Та прикро те, що ті хто не відчуваєть, що в нас війна, поводять себе так, наче вони в іншому світі живіть і те, що війно, то їх не стосується, бо їх не торкається... На превеликий жаль.... ( 02.08.2025)
klavysjka: Однозначно. І нікуди від долі не дінешся ( 02.08.2025)
virchi: Цікаво, а про який період в історії це написано і чи про нашу країну? ( 02.08.2025)
virchi: Дуже пронизливо написано та й стосується кожного з нас, бо війна в нашій країні. А якщо хтось втратив на цій війні когось із рідних, то це дуже невимовно боляче. ( 02.08.2025)
virchi: Сумно, але буває так у житті. Треба вміти відпускати, навіть коли боляче...
( 02.08.2025)
Ludmilka: Так і є, дякую Вам!!!  ( 01.08.2025)
virchi: Вірш дихає вдячністю і новонародженою радістю. І справді, кожен день - як Божий дар. ( 01.08.2025)
virchi: Вірш ніжний, світлий. Хоча за ним відчувається якась туга - може, за втраченою Батьківщиною? Лемківщина... Але автор не скаржиться, а просто любить свою землю. Красиво написано. ( 01.08.2025)
klavysjka: Так воно є , на превеликий жаль. ( 30.07.2025)
klavysjka: Не втрачає суті. Дай Боже, щоб вона була завжди. Мріяли розбудувати Україну. Тепер мрії помінялись місцями. НА першому місці ВИЖИТИ І ЖИТИ!! А далі вже ВІДБУДУВАТИ. І лиш тоді - РОЗБУДУВАТИ УКРАЇНУ! ( 30.07.2025)
klavysjka: Суцільні питання ДЕ? КОЛИ? ЧОМУ? ДЛЯ ЧОГО? ЧЕРЕЗ КОГО? НАВІЩО? ПОЩО? і т.д... Суцільні... І всі без відповіді... ( 30.07.2025)
klavysjka: Безмежно дякую Вам! Дуже страшно, щоб вмерла надія. Поки що вона ще тліє... сподіваємось. Нехай Господь допоможе! ( 30.07.2025)
virchi: Майстер тут справжній філософ - його "компас" з двох стрілок (серце і розум) - це як мудрість віків. "Сенс життя не в тривалості дороги, а в тому, чи була вона твоєю" - це треба на стіну вивісити. ( 30.07.2025)
virchi: Поки в інших демократичних країнах міркують про "ескалацію", у нас орки людей убивають щодня. Скільки можна слухати про "стурбованість" та "засудження"? Люди втомилися, а військові й поготів.
( 30.07.2025)
virchi: Вірш патріотичний, але не наївний. Навіть у пеклі війни Україна залишається прекрасною і не втрачає своєї суті. ( 30.07.2025)
virchi: Багато хто зараз так само думає: коли ж нарешті це пекло скінчиться? ( 30.07.2025)
virchi: Перемога і мир, мир і Перемога. Як нам це потрібно сьогодні.
Хоч і важко зараз в це вірити, але такі вірші тримають дух. Людина не здається, плекає надію. Це дорогого варте.
( 30.07.2025)
virchi: Хоч і жорстко написано, але чесно. Багато хто себе впізнає із "сильних світу цього", але проблема в тому, що вони не читають. На жаль... ( 30.07.2025)
virchi: Гарний вірш про маму! Від душі написано! Особливо подобається "на землі між людей літати" - така красива метафора. І те, що не просто про народження, а про те, як мама душу виховала. ( 30.07.2025)
Aleksin: Цей вірш — емоційне звернення до світу, сповнене болю, надії й попередження. Авторка благає не залишатися байдужим до трагедії України, адже зволікання може обернутись спільною бідою. Поляки і естонці зрозуміють. Треба перекладати німецькою, бо забули. ( 30.07.2025)
Aleksin: Сильний, щемкий вірш про війну, біль і виснаження. Молитва крізь тривогу. ( 30.07.2025)
Aleksin: Цей вірш — щира, прониклива поезія, сповнена вдячності й любові до матері. Автор не просто дякує за дар життя, а показує, що мати — це джерело сили, цінностей, натхнення і навіть творчого імпульсу.Особливо зворушують образи: - «вживила в мені чуття»,
- «вказала натхненну путь»,
- «вдихнула у мене сил… літати» — вони водночас емоційні й філософські.
Фінал — потужний: «Ти і я – найрідніша гамма» — дуже влучна метафора гармонії двох близьких душ.Цей текст добре звучав би як присвята до Дня матері або як персональний лист подяки. ( 30.07.2025)
klavysjka: А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої... ( 20.07.2025)
klavysjka: На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає... ( 20.07.2025)
klavysjka: Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать... ( 20.07.2025)
klavysjka: Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя ( 20.07.2025)
virchi: Інтонація вірша нагадує народний плач або молитву матері за дитину. Особливо болісно звучить "ми ж не так далеко" - географічна близькість робить мовчання ще більш болючим. ( 20.07.2025)
virchi: Ви майстерно відтворили психологічний стан людини, яка живе в очікуванні нової атаки. Це парадокс війни: навіть тиша стає джерелом тривоги, бо може бути лише затишшям перед новим ударом. ( 20.07.2025)
virchi: Структура пісні з приспівом надає тексту народного звучання, а контраст між ніжністю та жорстокістю реальності передає всю трагедію війни. ( 20.07.2025)
virchi: І навіть звичайна мирна ніч стала дивом, за яке треба дякувати Богу - це показує, наскільки війна змінила сприйняття базових речей.
Вірш стає свідченням того, як війна змінює систему цінностей, роблячи священним те, що раніше здавалося само собою зрозумілим. ( 20.07.2025)
virchi: Вірш нагадує сучасну версію народного замовляння проти негативу. ( 20.07.2025)
klavysjka: Дякую Вам щиросердечно за оцінку і відвертість у коментарях! Вкотре пересвідчуюсь, що пишу те і так, що воно торкається струн людських душ і сердець. Хоч багатьом так, наче кіл в оці, що всі мої твори написані не запозиченими заморськими словами, новомодними. а простою людською мовою, доступною та зрозумілою кожному. І, не дивлячись на це, у них є змість, глибина і суть. Є те, що торкає кожного. ( 19.07.2025)
klavysjka: Я безмежно Вам дякую за такі глибокі правдиві коментарі! Ви насправді побачили і відчули до глибини душі те, що я описала, що я хотіла сказати своїм словом. ( 19.07.2025)
klavysjka: І зазвичай такі вірші пишу під час ворожих атак. А їх у нас в серці України неміряно... Все буде УКраїна! ДЯкую Вам! ( 19.07.2025)
klavysjka: Щиро дякую! Це автобіографічний твір. Все дуже прсто. Я слова свого чоловіка переклала на аркуш паперу поетичним словом.Кохайте і будьте коханими! ( 19.07.2025)
klavysjka: Дякую щиро за коментар. Напевно так воно і є. Якось так воно пишеться. Сподівання, на ГОсподню милість і допомогу. САме на неї! ( 19.07.2025)
klavysjka: Безмежно дякую , що не обійшли увагою! Років 20 тому і не думала, що писатиму віж імені когось. А тим паче від імені полеглого героя... його вустами...Щиро дякую за оцінку! Якось воно пишеться на одному подиху. Слава Україні! ( 19.07.2025)
virchi: Це урочистий гімн українській державності. Ключова ідея твору - непорушність української держави попри ворожі напади. ( 19.07.2025)
virchi: Особливо пронизливо звучить мотив безсилля мови перед масштабом зла - "жодним не опишу цих потвор". Намагаючись знайти слова для неописуваного, ви створюєте потужний емоційний портрет терору. ( 19.07.2025)
|
|
(06.08.2025)
(04.08.2025)